Як до дня Києва ми Мегамарш робили

Про те, що погода собі запланувала дощ на Мегамарш я дізналась напередодні увечорі. Дощик геть не входив у наші плани, але і не лякав. В біографії Мегамаршу вже була кепська погода і в тому немає нічого страшного.

 

Насправді в нас було кілька страхів. Один серед яких – це День міста. Адже в цей день заплановано багацько подій і міська влада, авжеж, була не в захваті, що откуда нє возьмісь – тут ще й марш якийсь. 17-й раз пройтись вирішили… Маладци.

І вже пройшло кілька днів після того, як ми відмарширували і троха змокли та маю змогу написати кілька світлих слів про той день і про те, як ми його постійно чекаємо.

Ненав’язливість

Люблю марші за те, що тут ніколи не побачиш зігнаних студентів чи школярів, на яких наділи якісь однострої з реквізитів місцевого разліва і вони чи сутужно посміхаються чи длупають в носі. Такого на Мегамарші не буде ніколи. Ще в нас ніколи не буде награних ведучих, які будуть невдало жартувати зі сцени і читати сценарій з листочка. Ну і такого іншого в тому ж дусі в нас теж буде. Все, що є несправжнім, награним, зігнаним, придуманим, нещирим – до того особисто я причетна точно не буду, принаймні в рамках Мегамаршу.

Так, ми помиляємося, ми тупимо, ми інколи робимо нісенітниці і провтикуємо – але ми в тому всьому надто щирі й надто все йде вже від серця. Я думаю, що то відчувають всі присутні на марші. Хто прийшов за покликом серця.

Простота

Ми не робимо шоу-програми та мегаконцертів на 5 сцен. Ми не розмальовуємо п’ятиметровій яйця за тридцять штук і не припахуємо нікого робити щось проти волі. Адже найкращий акцент, найкраща і нащиріша краса – це люди, які приходять на марш у своїх вишиванках. Цю красу неможливо переплюнути нічим зайвим і цю красу не варто огранювати чимсь нав’язливим. Люди і їх історії, люди і їх енергетика, люди і їх вишиванки. Люди, які творять українську культуру і відроджують любов до українського одягу. Все просто)))

Енергетика

Я переконана, що в тому є якась містика, але коли в одному місці, в один час збираються сотні і тисячі людей у вишиванках – з енергетикою робиться щось страшне. Хоч не хоч – а посміхаєшся. Хоч не хоч – а настрій на всі 10000%. Немає чужих – всі свої. Ні до кого не боїшся підійти. В цій атмосфері знаходиш купу друзів, робиш сотні відкриттів. Вишита сорочка – це якась магія. І всі, хто ходить на наші марші – то підтвердять.

Мегамарш до дня міста

Цього разу марш присвятили свому рідному Києву. І дуже тішимся з того, що нам це вдалося. Вдалося викласти з людей ці магічні 4 літери. Андрій Бабінський відкрився для мене з гарної сторони – він такий величезна умнічка, що зрозумів і вперше в житті зміг якісно проставити позначки та разом з Владом Гаркавенком та волонтерами скоординувати людей. Уявляю їх адреналін – адже внизу ж нічого не було видно, але вони із задачею впорались. І нехай оцінка буде 4+ ))) ггг

З півслова розумів нас і єдиний запрошений артист на подію – Сергій Василюк, якого люблять не лише організатори (але я найдужче))) а й кожен присутній на Мегамарші. Якщо мене не підводить пам'ять – то це був перший марш для Сергія. Тепер, надіюсь, і для нього ми станемо маленькою традицією))))

Ну і всім дякувала в себе у соцмережі, а одній із основних героїнь про подяку забула. Просто ця дівчина до Мегамаршу не доїхала, але вклала все ж свою душу і талант – це наш дизайнер Ярослава Гузь ВК ФБ Дякуємо всім колективом за вашу працю )))

А наразі вдячна всім, хто мої букви дочитав. Прикро, що на Мегамарші я майже не маю змоги з усіма пообніматись і нормально поспілкуватись, інколи навіть привітатись. Але знайте, друзі, я вас всіх люблю і тішусь, що ми йдемо в одну сторону, в одній колоні в Мегамарші. До наступних зустрічей!!!

П.С. і да, там не всі, але більшість ЗМІ копіпастять, що Мегамарш зіпсував дощ. Я схиляюсь більше до РБК (які трохи натупили в новині), але все ж написали, що дощ не зіпсував нічьо. Моя думка така - дощ додав атмосфери. І розігнав всіх, хто був втомлений))) Лишив найдушевніщих і найвитривалиших людей у вишиванках. Яких я дуже люблю))

Андрій, Лєна, Сергій, Влад – дякую вам за працю і за те, що ми все ж різні – але знаходимо компроміс )))

 

Фотки наколупала в неті, надіюсь, що ніхто не проти, що я ними покористуюся)))