Вінниця – чи приваблива для туриста?

На Трійцю гріх нікуди не поїхати. Цього разу з родиною визначились однозначно – поїдемо на батьківщину гаранта. Не те, що його любимо, та і не заради фонтанів – а побачити місто. Бо ж ніколи там не були. 

Вид з вікна вінницького трамвая

Зараз купа флуди, злості й про погане. Це можна навіть не читати, просто накипіло

Що місто має цікавих місцевих – зрозуміла я ще напередодні. Коли домовлялась за екскурсію. Випадково в інтернеті знайшла екскурсійну групу молодих людей (їм всім по 19-ть), які небанально і нешаблонно і воше дуже цікаво проводять екскурсію своїм рідним містом. Я дуже зраділа, подумала, йо! Круто! Молоді люди зорганізувались, заробляють на життя цікавим заняттям. Треба їх підтримати. І без вагань замовила в них екскурсійну послугу. Після того почалося найцікавіше. Мені морочили голову, чи вийде провести екскурсію чи ні. Доходило до абсурду… Потім морочили голову з часом на коли екскурсія, потім з місцем де збір – мені нетутешній не міг гід пояснити як мені туди доїхати – «універсам» сказав мені. Ну ок. Шукаємо. Питались у місцевих – ніхто не знав. Потім одна з тутешніх згадала, коли з нами попрощалась і в догонку прокричала як туди доїхати. Посадила нас не в ту сторону. А з гідом я на телефоні намагалась вияснити, як називається вулиця, де універмаг. Але того він не знав. Сказав, що зупинка «2 школа». У кондуктора вияснили, що 2-ї школи – немає такої назви. І він, кондуктор, нічого не знає. Потім через 101 пасажира вияснили, що це зупинка «Театральна». Гід наш не засмутився, що нас не було – і все ж почав проводити екскурсію без нас. Ми прийшли не прослухавши чверть екскурсії, якої він скоротив і так. Завів в кінці нас в якийсь реторомузей, де суцільних хлам, збив гроші і пішов. До фонтанів нас так і не довів, хоч про це йшлося у послузі – кінцевий пункт – фонтани… Настрій в нас був не дуже "ок" після того.

Якийсь пам'ятник, Лєрка і наш гід

Пішли на кораблику покататись 

Кораблик. Вартість цієї послуги 40 грн. Ціна нормальна. Смутило, що лише в одну сторону. Але запевнили, що там ходить маршрутка назад. Сіли в корабрик – разом з нами і півВінниці теж сіло. Якісь неадекватні набухані з малими дітьми теж сіли. Пофік, катаємося… Потім якийсь дібіл плигнув з мосту і мама ледь за ляшку не зловила того дібіла – бо він плигнув фактично в кораблик… Але разом з тим за 40 хв в одну сторону ми доїхали і всі були щасливі.

Розпечені на водичці))

Транспорт

Маршрутки ходили нормально, часто. Проїзд  потішив 2; 2,5; 3 грн. Бюджетно. Трамваї теж доволі няшні. Щось бубонять, багато кажуть про зупинку, про колишню назву зупинки й деколи оголошують історію імені. Шось таке. Прикольно, мені сподобалося, хоч нічого по суті не чула. Взагалі у Вінниці зі звуком не все ок – на фонтанах теж нічого толком не чути. Більше колонок най доставлять, чи вже хай без звуку буде…

Про центр

Гарний центр – єдине, що перебиваються радянські будівлі з історичними. На цьому фоні суцільне шопопало. Власне про Київ теж не можна сказати протилежне – така саме проблема. Може тому і різало мені око.

Храмів малувато у Вінниці. Але є. Про них наш гід мало шо розказував. Але все ж багато якихось маленьких пам’ятників, які він просив терти і загадувати бажання. Геть по дитячому, але туристи ведуться)))

Багато різних закладів харчування, це є ок. Але тутешні туди геть не ходять. Принаймні взагалі не в курсі про них – посилали голодних туристів у Макдак. А гід – посилав у заклад, з яким вони співпрацюють. Навіть в тому зізнався – ми туди водимо свої екскурсії, башляємо тіпа. Таке…

Жити тут

А жити, думаю, не так вже й погано. Принаймні не чиновникам. Чиновникам – погано, треба постійно міняти роботу. Кажуть, що тут їх звільняються, якщо протягом 40 хв не заспокоїв скаргу вінничанина. Є нормальний транспорт. Вулиці доволі широкі. Ціни немовби ок. Мило і няшно. Але тутешні здалися мені надто забитими людьми – не знають навіть центр нормально, нічого щось не знають. Вперше взагалі таких місцевих бачила…

Європейська вуличка

Пам’ятники

Є в них 2 пам’ятники Шевченку. На революційній площі і на Шевченківській, чи то вулиці чи то що. Революційну, якщо вірити гіду – названо в честь жовтневої революції…. І там стояв Ленін. Ну потім – він зник після майдану. І вже місцеві поставили погруддя Шевченку. Молодці. До 200-річчя Шевченка (а гід щиро вважав, що до 200-річчя смерті Шевченка, довелося поправити, тепер не нестиме нісенітниці) вже поставили і ше один – але якийсь дивний, щоч доволі симпатичний.

 

Революційна площа. Тут були основні події вінницького майдану. Погруддя Шевченка є, якщо придивитись

 

Невпізнаваний Шева. І дивне пояснення, чому біля нього діти. Гід сказав, що він таким чином передає свої знання. Кх-кх...

Але Лєрка вирішила подружитись з малечею Шевченка

Так що, до того не було у Вінниці пам’ятника Шевченку?

Ще є цікавий вуличний арт – як от цей водоспад.

Фотка чомусь не прикріплюється сюди нормально, тому просто повірте

Пам’ятники з непотрібного металобрухту.

 

Був металобрухт - а став симпатичний пам'ятник)

Нічне водяне шоу

Тут однозначно – шоу доволі гарне. Цікаве. Різне – кажуть на кожен день чергується. Було поділено на дві частини – з підсвіткою і без. Два сети по 20 хв. «Вау», - казати не буду, але емоції під час побаченого доволі позитивні.

 

Навіть не дивлячись на те, що було дуже багато людей. ДУЖЕ...

Висновки

Я зрозуміла, що не попили ми з чоловіком кави у Вінниці. Але повертатись туди за тим не збираємося. Мужу – не сподобалося місто (при тому, що його рід частково з Вінниччини). Мені?.. Та непогане. Цікаве. Але іншим разом з місцевими не спілкуватимусь, якщо життя мене туди ше закине… Й екскурсію в тих чуваків точно не братиму. Гроші на вітер і зіпсутий настрій. Може б місто інакше б сприймала, без гіда…

А ще там шумно. І багатолюдно. Й доволі брудно.

Чи їхати туди туристам? Звісно ж. Їдьте.

Місто гарне. А от про недоліки я вже написала вдосталь ))