Чому я вегетаріанець, який не любить тварин

М’ясоїди ніколи  не упускають нагоди, щоб попустити вегетаріанця. То зрозуміло, адже за пірамідою Маслоу – речі, які цікавлять і зачіпають людину в першу чергу – це дихання, вода, ЇЖА, сон, секс. А тут я пишу про ЇЖУ, їжа – то на головному місці в більшості людей. Я НЕ їм все, що їсть більшість – я НЕ така. Я погана. Я недорозвинута. Я помру раніше. Або ше шось таке. Все логічно. Але НЕ для мене )))

 

 

Я не люблю культу їжі

Почну з того, що м'ясо я ніколи не любила. Скажу навіть більше, моя мама то підтвердить – їсти я не люблю з дитинства і то була для неї велика проблема і причини для творчісті. Мама, та і всі рідні, в кого вистачало нєрвів – видумували якісь сірники, щоб я бавилась і відкривала рота, ше шось мені невідоме і таким чином в мій організм попадала сяка-така їжа. Для мене їсти – це щоб просто жити. Для енергії, не більше. Немає і не було в мене культу їжі – і за це себе респектну :)

Я не люблю тварин

Можна мене звинуватити не в няшності – але котики-собачки й інша живність мене приваблювала хіба що в глибокому дитинстві. І єдині тваринки, до яких я досі відчуваю якусь елементарну любов – то є птахи. А інший тваринний світ в мене викликає нелюбов, інколи й відразу. Я більше люблю людей. Я справді люблю людей. Всім серцем і ту любов не поділяю на інших живих істот. Тут в мене все.

Мені, власне, не було ніколи шкода, коли з тварин когось вбивали в мене на очах. Мені було відразливо. Я багато разів бачила, як вичиняють свиней, можливо навіть в дитинстві мила якісь кишки – того не пам’ятаю достеменно. В мене були притуплені уявлення про смерть і я про то ніколи особливо не задумувалась. Ну вбили (зарізали) курку – то що з того? Так всі роблять. Норм.

Вбивство і смерть – то ж різне

Вперше вбивство я побачила в дитинстві. Я з мамою (чи бабусею) йшла до дитячої поліклініки. Мені було щось 5 років. І я побачила на снігу скривавлену людину, яка закрила голову руками. Поряд була швидка, міліція, купа людей. Я спитала у свого старшого, чи та людина мертва. Мені відповіли, що її вилікують і вона жива. Зараз я очевидно розумію, що людину таки вбили. Не прості дев’яності, Троєщина. Власне дитинство могло бути і гіршим.

Наступні зумисні вбивства людей я побачила вже через 20 років. Коли розстрілювали Майдан. Тоді фактично на моїх очах вбили дуже багатьох людей, яких я справді любила. Я ж люблю людей. Багатьох. І тоді мені стало зрозуміле на прикладі значення слова "вбити". Не абстрактно – а в реалі. На очах. В наглу. Бо так хтось захотів. Бо хтось подумав, що він може бог.

Піст, мені дав дещо зрозуміти

До вегетаріанства, я не кожен рік, але доволі часто постилась у Великий піст. Коли вперше постувала (мені було десь 20 років) – то одразу зрозуміла якісні зміни в своєму організму. Але найкайфовіше і найчіткіше для мого організму було відчуття щастя, легкості, відкритості, радості – ось так, в один момент, в неочікуваний момент. А потім то відчуття ставало нормою. І я вже зрозуміла чому так. Бо в моєму організму немає продукту вбивства.

Для всіх же наче відомо, що як поматюкаєшся над водою – то вона міняє структуру. Як з поганим настроєм замісиш тісто – то не вдадуться пиріжки. То ж наче всім давно відомо. А якщо людина вживає продукт вбивства – то й також впливає. Принаймні на мене дуже. І я то відчула, коли вперше постувала.

Вбивство людини, чи вбивство тварини – то не важливо. Жив-вбили... А ділити життя на перші-другі сорти – я не берусь. Я ж ті життя не створювала.

+/- вегетаріанства

На жаль, я побачила, що таке вбивство.

На жаль, це для мене не абстракція – а травма.

На щастя, я відчула якісні зміни, коли не їм продукт вбивства.

На щастя, я не хочу і не люблю вживати той продукт.

На щастя – то дуже позитивно впливає на мій організм.

Позитив:

1. В мене змінився характер. Я це чітко відчула - мене менше речей стало дратувати, на порядок добріша і т.п.
2. Відкрився поріг радості - щасливою себе стала почувати в рази частіше, в рази якісніше))
3. В мене більше енергії на різні справи, бажання щось робити.
4. Я стала спокійна, непанікуюча, врівноважена.

Негатив:

1. Мій організм зреагував так, що я не схудла, а навіть навпаки – набрала ваги.
2. Я частіше хочу їсти.
3. Я стала ненавидіти запах розкладаючого трупа тварини – відповідно ковбасні запахи, шашличні та іншої термообробленої плоті на мене впливають алергічно.
4. Я не можу бути поруч трупів – сидіти біля м’ясної нарізки, або мастити бутерброди з ковбасами чи нюхати труп курки-гриль  – такого я більше робити не можу.

Напишу на завершення, що я чітко розумію, що вегетаріанство – то не для всіх. Люди, не всі, але в більшості – вони хижаки і то є нормально. А є люди-травоїди. Що я до них належу чомусь зрозуміла лише в 25-ть.